СТАРОДАВНЯ ЛЕГЕНДА СТВОРЕННЯ СЕЛА КОДАКИ
Село розташоване між Митницею та Ксаверівкою, трохи в стороні від поштового шляху. Лежить воно серед степу, в глибокій долині, яка з усіх боків орошується джерелами, які беруть тут початок, а потім впадають в р. Стугну.
Щодо назви села існує така легенда. - Неспокійно жилося нашим предкам за часів Київської держави. То печеніги, то половці нападуть, та й княжі міжусобиці роздирали країну. Ось тоді князь Ізяслав і вирішив переселити під Київ племена
чорних клобуків для захисту рідного краю. Першим осів поблизу Василькова торк Журбан. Мав він чудового скакуна, якого називав Кунаком, тобто другом. Поселення Жур-бана місцеві жителі так і прозвали — Кунаки. З часом поселення перетворилося у фортецю, одну з численних оборонних споруд навколо Києва. Чорні клобуки прийняли релігію Київщини і стали відважними воїнами київських князів.
Після взяття Василькова тисячі монголо-татар під керівництвом темника Уруза підійшли до Кунаків. Спочатку на кріпость пішла перша сотня. Та кріпость виявилася міцною, а її захисники — мужніми воїнами. Під кріпосними стінами полягла вся монгольська сотня. оді Уруз послав тисяцького Бирюя з його тисячею воїнів. Через деяки час той повернувся і доповів, що кріпость взята, а її захисники загинули. Темник запитав про втрати. Бирюй помовчав, а потім, понуривши голову, відповів: «Полягло триста воїнів». Тоді Уруз у гніві крикнув: «Хіба це Кунаки! Це - кодаки" (тюрк. сильні люди). Відтоді це поселення і називається Кодаки.
1762 році в селі побудована Свято-Покровська дерев'янна церква. Була вона 3-х купольна, а священиком при ній був Федір Сулима. Сайт www.kodaki.com.ua
спрямовує зусилля на відновлення культової споруди.
